Ще зовсім недавно Дмитро Воєводін вважав своє становище в цьому загубленому світі хитким, але тепер воно стало цілком безнадійним. Позаду — руїни міст, попереду — невизначеність. Де безпечно, а де територія, контрольована ворогом, невідомо. Странне місце під назвою Беловоддя, де чудеса трапляються гірші за термоядерний синтез, доживає останні дні.
Та сотні людей, що вижили, долаючи втому й напади з боку місцевої фауни та залізних людей, уповаючи на Господа, ідуть за своїм самозваним князем. Даміяатар і сам не радий, що йому доводиться виконувати цю роль, але з іронією долі лише він — чужинець — знає звички елемійського ИскІна (AI) краще за будь-якого аборигена. А значить, Даміяатар буде для них князем, доки не доведе їх до безпечного місця.