— Добрий вечір, Агато, — каже… Матвій. Я переводжу погляд на того, який… перший Матвій. Ну який секунду тому гладив мою груди, і я не можу нічого зрозуміти. Я що, потрапила в зазеркалля? Що за чортівня тут відбувається?!
— Хто це? — шепочу я.
— Мій брат Матвій. — А ти хто?
— А я — Ден.
— Ви… близнюки? — питаю очевидне.
Я переводжу погляд на Матвія, який сидить у кріслі й уважно дивиться на нас із Деном.
— Продовжуйте. Я хочу подивитися, — каже Матвій.