— Знайди собі рівесницю.
— Не хочу рівесницю, — він похитує головою. — Хочу тебе. Може, я однолюб.
— Коли ти встиг закохатися?
— Коли ти сиділа в гаражі мого друга зі зв’язаними руками. Або коли я тебе викрав. Сам не знаю, але вже як сталося — так сталося.
Нещастя на мою голову. Спочатку він викрав мене, але був змушений відпустити. Я сподівалася, що ми більше ніколи не зустрінемося, але, схоже, Борзий має зовсім іншу думку з цього приводу.