Опікун 2
6 год. 25 хв.
— Що, Тайко, віриш?! Що я вбивця? — Кір зігнув брову, смикнувши корпусом і змусивши конвой притормозити. Тая проковтнула слину. Погляд Кирила, що різав просто по живому, було неможливо витримати. Наче її в усьому звинувачували, а не його. — Раніше я б ні за що не повірила. Але тепер не знаю, на що ти здатний. Схоже, на все. Ти… погана людина… — задушено прошепотіла. В Кіра смикнулася щока. Погляд застиг і так різко став непроникним. — От і чудово, — відгукнувся Кір рівним, ні чим не забарвленим голосом, — Я теж був упевнений, що ти з тих, хто стоятиме на моєму боці, що б не сталося, Тайко. Як бачиш, ми обидва помилилися одне в одному. ❁❁❁❁❁ Тая змогла зачинити двері в минуле. Збудувати нове, спокійне життя. А потім він повернувся…
09:48
1
10:43
2
09:41
3
10:07
4
08:33
5
07:46
6
05:15
7
08:10
8
06:30
9
13:24
10
11:04
11
04:34
12
08:41
13
09:04
14
11:06
15
11:10
16
09:36
17
10:43
18
06:43
19
04:28
20
10:40
21
08:08
22
08:52
23
03:26
24
06:28
25
05:45
26
07:09
27
07:31
28
12:45
29
07:43
30
08:05
31
09:28
32
18:12
33
15:09
34
16:18
35
24:39
36
05:24
37
14:00
38
18:29
39
