Попри назву, а також те, що головний герой повісті (і оповідач) — дракон, твір належить до чистої science fiction без найменшої ознаки фентезі.
Зачіпка сюжету змушує згадати «Дев’ять принців Ембера» Р. Желязни (і не лише його): головний герой, який утратив пам’ять, намагається згадати, хто він і що робить на середньовічній планеті, де дракони як біологічний вид цілковито відсутні. Зауважу, що в межах повісті читач (так само як і дракон) не отримає жодної осмисленої відповіді на жодне з цих запитань — лише натяки. У другій повісті циклу авторові спало на думку «все пояснити» — і зовсім даремно. Саме атмосфера таємниці, що ледь-ледь прочиняється, була однією з переваг «Слова…»