Що робити, якщо у фізиків украли стільки енергії, що вистачить на маленьку зірку, якщо інша зірка готова вибухнути, якщо зникли три дракони з унікальними здібностями, а в сусідній галактиці зареєстровано сигнали, що разюче нагадують штучні? Будь-який дракон знає: кликати Шляхетного Предка. А що робити Шляхетному Предкові?
Знову повість написана від імені Дракона з першої книги. (Тепер він зветься Великим Драконом, шанованим предком тощо.) Передусім це «погляд з іншого боку» на події «Осколків Едему» — Великий Дракон очолював рятувальну експедицію з пошуку Мороку, Катрін і Лобасті. Далі — космічна робінзонада з мотивами, що часто трапляються у фантастиці (суперкомп’ютер планетарного масштабу тощо). Усе це було б просто нудотно, якби в тексті не було двох речей — гумору і якогось дивного аромату шістдесятих років із їхньою вірою в науку, у дружбу, у кохання, в Загін…