НеРідна сестра магната

— Заміж? — ричить Ян. — За нього? Я не дозволю.Я не можу зізнатися. Правда під забороною. Тому відштовхую його.

— Хіба ти не радий за мене, братику? — кажу з’їдливо, приховуючи хвилювання.

Ян упирається кулаками в двері по обидва боки від моєї голови. Близько. Але не торкається. Ніколи не торкається. Крім однієї ночі, про яку ми забороняємо собі згадувати. Не можна.

— Відпусти!

— Навіщо? — шепоче розчаровано. — Чому саме зараз, коли я з’ясував, хто ми з тобою один одному…

*Багаті родичі кинули нас із сестрою в дитбудинок. Через багато років я знайшла цю родину. І випадково полюбила того, про кого навіть думати не можна.*