— Скільки йому?
— Ти знаєш.
— Скажи точно — до дня, — Діма повернувся й пригвоздив мене поглядом.
— Два роки три місяці й п’ять днів. Задоволена?
— Ти знала, що вагітна, коли ми востаннє бачилися?
— Ні, — поспішно відповіла. Занадто.
— Не смій мені брехати! — ударив по керму. Я здригнулася, але не відвернулася: він не має права мені щось висувати!
— Чого ти від мене хочеш?! — розсердилася я. — Три роки минуло. У мене своє життя!
— Це й мій син, — нагадав безкомпромісно.
— Навіщо він тобі? Ти ж одружений! У вас же теж народилася дитина! Рости її, а до мене не лізь!
Я схопилася за ручку дверей, хотіла вийти з машини, але Діма не дав.
— Це мій син і ти теж моя.
— Я ніколи, чуєш, ніколи більше не буду твоєю коханкою! — випалила в його жорстке обличчя.
— Будеш моєю. Я так сказав.
❃❃❃❃❃
Від автора: Неоднозначно, емоційно, інколи жорстко. Складна історія про людей і кохання. Герої повністю відповідають назві циклу "Неідеальні"?