(Не)Фіктивна дружина

«Наш шлюб буде фіктивним і триватиме п’ять років від дня народження дитини», — з цих слів почалася моя шлюбна ніч. Я різко підвела голову. Що це означає? Як це взагалі? — Фіктивним? Я не дуже розумію… — Сьогодні ми підписали документи, пам’ятаєш? Я кивнула. Так, було таке.

— У них, окрім стандартних умов, є ще кілька. Для нас обох цей шлюб — вимушений захід. Через п’ять років ти станеш вільною та забезпеченою жінкою. Я сплачу тобі махр: тобі ні в чому не буде потреби.

— Але чому? — Тому що є жінка, яку я кохаю. Я не можу кинути свою дитину. Я не можу відправити тебе на аборт, розумієш? Але й кохати тебе не можу. Від приниження в мене затремтіли руки.

— Є ще одна умова, — голос Аделі став глухішим і жорсткішим. — Наша дитина. Якщо ти народиш дівчинку, вона залишиться з тобою, а якщо хлопчика — я його заберу. Хлопчикові потрібне чоловіче виховання.

— Що?! Чого ти хочеш?!