Доля — штука дивна. Вчора ти громив армії мертвих на славу світового дерева, а сьогодні ти замкнений у немічному тілі без краплі мани. Рід знищено, а боргів стільки, що хочеться померти ще раз.
Але я — друїд Великого Лісу, і відступати не звик. Зупинити мене зможе лише жар безодні. І, судячи з усього, я вже в пеклі. Інакше чому моя одежина тліє, а полум’я підбирається до тіла? Що ж, мені не вперше виживати там, де інші гинуть.
Я — Дубровський, і це моя історія…