Це був повний розгром. Ніхто з нас, очікуючи, коли зможемо пройти ворота, навіть не міг припустити, що там станеться, якими будуть масштаби біди й якими силами на нас накинуться англійці під керівництвом того десятка людей із землі. Нам міцно вбили — так вбили, як ніколи. Вони показали, що якщо кинути на нас великі сили, ми майже беззахисні. Навіть якщо ми й готові до зустрічі, нас просто завалять тілами — звірячою, первородною силою. Мечі, луки й стріли — усе це просто змітає нас людською масою. Це поразка, якої ще не бачив наш світ. І ми самі її допустили: розслабилися, вважали себе найкрутішими. А що ми можемо зараз? Сидіти й чекати, доки ворог вирішить, що з нас уже досить…