Долі двох реальностей — нашої, з усіма вигадками російської демократії, та альтернативної, де Росія є могутньою Імперією, здатною адекватно відповісти на виклики азіатсько-африканського «Чорного інтернаціоналу», — несподівано виявляються переплетені набагато тісніше, ніж припускали Шульгін, Новіков, Левашов та їхні соратники по «Андріївському братству».
Акції антикорупційної «Чорної мітки» в першій, що змусили президента країни з усією увагою поставитися до пропозицій цієї загадкової організації, і розборки в Одесі в другій, що привернули увагу Імператора, схожі одна на одну не лише за кінцевими цілями, а й… за складом учасників, появи яких на «театрі можливих дій» годі було й уявити. Однак іноді неможливе стає можливим, несучи з собою майбутні зміни…