До тебе крізь тумани

"…Туманна стіна. Тепер вона чітко вимальовувалась попереду, манила й додавала сил, підбадьорюючи та обіцяючи відпочинок і спокій. Наче вона кликала. Її мерехтіння не дозволяло зупинитися ні вдень, ні вночі. І ось уже троє діб я вперто повзла вперед. До тієї далекої й водночас близької та манливої занавіси, що клубочиться, за якою я нарешті здобуду щастя. Там, за смертельною магічною перепоною, — мир і спокій. Там найкраще життя: ситне й тепле. Я стільки читала про заповітні північні землі, і ось лишилося тільки подолати туман. Ще трохи болю й голоду — і все погане в житті залишиться позаду. Усього лише доповзти до мети й не випустити дух…"