— Іллю, поки не заходь у вітальню й терміново мий руки! — крикнула я в бік передпокою, коли чоловік повернувся з роботи.
Я ще не встигала з підготовкою свята… Мені було потрібно ще хвилин п’ять. Але мить потому на порозі вітальні з’явився зовсім не Ілля.
— Здрастуйте, я Крістіна, — вимовили накрашені алі губи незнайомки. Вони розтягнулися в усмішці, і вона додала: — У вашого чоловіка — друга сім’я. Зі мною. Нам треба щось із цим зробити.
Тринадцять років із дня знайомства. Крепка родина, чудовий син. І слова чоловіка: «У мене з’явилася інша». Сказані після того, як та сама «інша» прийшла в наш дім сама, щоб зруйнувати моє життя.