Цьому жахові не було кінця. Ми ще не встигли здолати звіро-людського шамана й розколоти камінь, який міг погубити Імперію, як з’явилася нова загроза — більш смертоносна й огидна, ніж попередня: армія живих мерців чисельністю в десять тисяч.
«У наступні після цього страшні дні, коли безумство й відчай були нашими постійними супутниками, здавалося безсумнівним, що доля нарешті наздогнала Готрека, хоч і в такому вигляді, якого жоден винищувач ніколи не побажав би. Але попри небезпеку, труднощі й загрозу недостойної смерті, найболючіший виклик Готреку кинули не наші вороги, а його найстарший друг. Щоб урятувати душу Сноррі Носокуса, священна клятва Готрека Гримніру зазнає випробування, якого ще не бачила жодного разу,— і я не впевнений, що трісне першим: дружба чи клятва.»
— Мої мандри з Готреком, том VIII, пан Фелікс Егер. Видавництво «Альтдорф Пресс», 2529