Кінець XIX століття, Росія: великий князь, спадкоємець престолу, захворів на туберкульоз — жити йому лишилося зовсім небагато. А тепер — наш герой. Вік — за п’ятдесят, рід діяльності — інженер-винахідник. До 90-х років працював в одному великому московському НДІ, а після розвалу СРСР зайнявся тюнінгом двигунів мотоциклів.
Загалом життям задоволений; для свого віку веде доволі активний спосіб життя: літає на літаках, стрибає з парашутом, бере участь у мотогонках. Так сталося, що він відкрив портал у 1899 рік — прямо до великого князя Георгія, який помирає від туберкульозу, хвороби, на той час невиліковної. Перетягнувши Георгія в наш світ, ГГ поклав його в клініку (як з’ясувалося, коли князь і інженер обоє перебувають тут, час на батьківщині Георгія зупиняється) й урятував від смерті.
Власне, це й є зав’язка сюжету. Що може чекати Росію на початку XXI століття колишнього заслуженого винахідника, колишнього провідного інженера, а нині мотомеханіка передпенсійного віку? Нічого, окрім жебрацької пенсії. Що може чекати в Росії кінця XIX століття хворого на туберкульоз у останній стадії, хай навіть він спадкоємець престолу? Нічого, окрім неминучої близької смерті. А що чекатиме саму Російську імперію на початку XX століття? Нічого доброго… тобто загибель у вогні двох програних війн і трьох революцій. А що буде, якщо скласти ці три «нічого» разом?