Війну з японцями виграно, загрозу більшовицької революції усунуто, найкращий друг — російський імператор — поруч, племінниця стала імператрицею, та ще й королевою. Нарешті дядечко Георгій міг би насолодитися спокійним життям!
Бо вік уже не той, грошей вистачає на все й навіть залишається, а отже, ніби настав час купити дачку й розводити там котів. Якщо подумати, дядечко Жора згоден, але лише з однією застережною умовою: він погоджується відійти від справ лише у Великій Росії, а не в Не Великій — чомусь вона його не влаштовує. А значить, дача зачекає. І над державою, на страх її ворогам, нависне грізна тінь Гатчинського шуліки.