Нова реальність набуває глибини й барв. Світ пізнає народження, світ пізнає смерть. Пуповина, що з’єднує Землю і Друмір, стоншується, і навіть Неназваний не в змозі запобігти неминучому катаклізму!
Хіба міг Гліб пройти повз просту російську дівчину, яка дивом утекла з китайського рабства й тихо, з відчаєм, благала про допомогу першого зустрічного, що говорив її рідною мовою?
І ось уже скручується туга пружина протистояння, небачені досі тисячні армії сходяться посеред Фронтиру, випалюючи кілотонни мани, спікаючи пісок у скло й прорубуючи невразливі міфрилові обладунки. Люте російське «Ура!» заглушає китайське «Ваньсуй!», і боги здригаються від людської жорстокості.