Великий князь Володимир, Красне Сонечко, Святий Хреститель Русі, який прийшов до влади за язичницьким правом, а потім самовладно скинув язичницькі ідоли в Дніпро. Державець, який одружився з візантійською царівною й отримав право на царський (кесарський) титул. Точніше — здобув це право не лише доблестю вірного дружинного війська, а й власним мечем. Що відомо про нього, найвеличнішого з правителів нашої історії, який жив тисячу років тому? Відомо багато. І не лише з вітчизняних літописів. Володимира знали хроністи Європи й Азії, Візантії та арабського світу. Тож інформації — правдивої інформації — достатньо, щоб ясно уявити образ князя-воїна, князя-збудівника, який рішуче повернувся до Істини не лише русів, а й сотень інших племен, що мешкали на землях під його владою. Батько Володимира, великий полководець Святослав, воював на рівних із візантійським імператором. У Володимира виявився борг перед візантійським імператором. І великий князь зміг змусити володаря найбільшої тодішньої імперії повернути цей борг сповна. Він домігся того, в чому було відмовлено навіть імператору Священної Римської імперії.