Кінець XIX століття — непростий час. Свідомість Андрія Степанова не вселяється ні в імператора, ні в цесаревича, ні в великого князя, ні навіть у нікчемного графа. Натомість вона вселяється в звичайного молодого чоловіка — не дворянина, а невдалого юриста, та ще й купецького роду.
«Вселенець» не спецназівець, не снайпер, не володіє єдиноборствами, пісні про поручиків і кавалергардiв «складати» не хоче. Його дід — купець першої гільдії, але відмовив усім у домі, тож тепер ще належить знайти підхід. За спеціальністю Андрій — математик-програміст; до того ж, працюючи у фармацевтичній компанії, він надербав собі зверхніх знань з хімії. Історію знає вкрай уривчасто, точних дат не пам’ятає — лише провідні події та загальний перебіг історії. І що робити з такими навичками в кінці XIX століття?.. А за себе й державу образно.