У моєму житті довгий час був єдиний чоловік. У всьому… І зараз це зміниться.
Бо відчиняються двері ванної, і в мене заходить він.
Я не прикриваю оголене тіло, яке він бачить за прозорим склом душової. Я не відвертаюся, коли наші очі зустрічаються, щойно він, “просканувавши” мене, зупиняється на моєму обличчі. І я не відвертаюся, коли він починає розстібати сорочку й позбавляється її.
Ми оцінюємо одне одного. Ми вирішуємо… Я й надалі мовчки стежу за кожним його кроком, поки він не опиняється на міліметр від мене.
— Ліде… — шепіт проходить по оголених нервах, і я його цілу… сама… роблячи перший крок до МОЄЇ зради.