«Дракон був похмурий і замислений. Він щось не врахував. Якісь важливі події пропустив, не звернув уваги. Але коли? І чому? Чому саме зараз, коли його могутність стала беззаперечною і його визнали Хранителем цього світу — раптом... А раптом чи ні? Чи знав він про всіх цих попередніх наївних Хранителів, яких так дурно затягло в його сіті? Знав. Він вивчав їх не одне століття. Дізнався їхні сильні й слабкі сторони та зводив, наче паразитів. Якщо так, то звідки взявся самозванець? Жалюгідний черв’як, який насмілився з’явитися на півночі. Але ж з’явився! Не злякався. А він, вершитель людських доль, це проґавив. То хто покликав до життя тіні минулого?..»