Свято Дня Всіх Стихій закінчилося, але легше від цього не стало. Навіть той факт, що я, Дар’я Лукина, прибулиця з іншого світу й не з власної волі адептка Академії Стихій, тепер уже не вигнанка, не надихає — на жаль, складно радіти життю, коли Каст, «король» нашого факультету і син бога Вогню водночас, пообіцяв не добитися, а добити мене, а загадковий куратор першого курсу Еміль фон Глун проявляє інтерес, який я собі пояснити ніяк не можу. Більше того, майбутні індивідуальні заняття з лордом Глуном лякають до тремтіння. Та шляху назад немає, а отже — не лишається нічого іншого, як продовжувати боротися. І довести, що дівчата з Землі не здаються!