Не без причини стара приказка каже: «Не буди лихо, доки воно тихо»…
Не буди лихо, доки воно тихо. Схоже, саме так звучить стара приказка? На Землі її знають навіть діти, а в Великому Лісі знайшлася парочка гостровухих юнців, які не знайомі з тим, що істина проста.
І що? Вони ж розбудили найдавніше лихо — та ще й на свою біду. Самі отримали, та й Асьці Покришкіної, як то кажуть, теж перепало.
Вона прив’язала землянку до Лихаєля Аердана (у перекладі з ельфійської — Чокнутого) ритуалом покликання тваринки.
А їй це треба? Нє-а! Ася хоче додому, до свого життя, де не буде місця всяким безумцям, а для цього доведеться попрацювати.
Богиня Гіаль пообіцяла допомогу за розчищення Великого Лісу. Значить, вперед, на барикади!
Та просто не буде! Лихаєль так і норовить втягнути цю кумедну людьку в які-небудь неприємності.
Йому весело, а яково Асьці?