Крим наш. Але надовго? Хіба так уже багато вирішує лише вихід у Чорне море? З ким торгувати, якщо Османська імперія вороже налаштована? Але справу зроблено — треба втримати.
У Росії, після низложення патріарха Йоакима, реформи йдуть повним ходом, натрапляючи на спротив частини боярства. Єзуїти не заспокояться ніколи…
Я, залишаючись наставником государя, намагаюся вкласти в буйно голову Петра Олексійовича потрібне, але… характер царя ще той…
А на півночі — інший ворог Росії, не здолавши якого, розраховувати на зростання не вийде. Шведи й досі скуповують російське зерно, перепродають його утричі дорожче, залишаючи для російської казни крихти зі свого королівського столу. Справедливо? Ні. А російські землі, колись зайняті шведами в момент слабкості Росії, хіба не прагнуть повернутися до своєї рідної гавані? Льодяна війна неминуча.