Останні свідки. Соло для дитячого голосу

Друга книга (першою була «У війни не жіноче обличчя») знаменитого художньо-документального циклу Світлани Алексієвич «Голоси Утопії». Спогади про Велику Вітчизняну війну тих, кому під час війни було 6–12 років, — найбезсторонніших і найнещасніших її свідків. Війна, побачена дитячими очима, ще страшніша, ніж зафіксована жіночим поглядом. До тієї літератури, де «письменник пописує, а читач почитує», книги Алексієвич не мають жодного стосунку. Але саме щодо її книжок найчастіше постає питання: а чи потрібна нам така страшна правда? На це питання відповідає сама письменниця: «Людина без пам’яті здатна породити тільки зло і нічого, крім зла». «Останні свідки» — це подвиг дитячої пам’яті.