Нижній Тартар… жахлива спека там сусідить із адським холодом, а муки тих, хто томиться, нескінченні. Туди з початку віків висилають тих темних сторожів, які надто небезпечні, некеровані й жорстокі навіть для своїх — для мороку.
Містичний Скелет Вобли загублено в світі людей. Хранитель скелета — Тарлантур. Артефакт-пересмішник тепер бажана річ і для світлої, і для темної сторони.
А Дафна з Мефодієм намагаються знайти Депресняка — адського котика з Едему. Поспішаючи знищити Мефодія та Арейю, Лігул таємно випускає з Нижнього Тартару найнебезпечніших ув’язнених. Ув’язнені безсмертні. Їхні тіла невразливі для будь-якої темної зброї, і лише світла магія здатна відганяти їх — лише на деякий час. Але Лігул передбачив і це: Дафна втрачає зв’язок із флейтою. Тепер її маголодії не діють.
За Ессіорхом полюють убивці. А юна валькірія — Ірка — поставлена перед важким вибором: заволодіти дархом Арея чи позбутися свого списа й ніг…