Щоб уникнути важких розчарувань і помилок у майбутньому, необхідно знати помилки минулого: знати правду вчорашнього дня. Коли Распутін стояв чорною тінню біля трону, обурювалася вся Росія. Найкращі представники вищого духовенства піднімали голос на захист церкви й Батьківщини від зазіхань цього злочинного пройдисвіта. Про усунення Распутіна благали государя й імператрицю люди, які були найближчі до царської родини. Усе було марно. Його темний вплив дедалі більше й більше укріплювався, а водночас у країні наростало все сильніше незадоволення, яке проникало навіть у найглухіші куточки Росії, де простий народ, вірним інстинктом, відчував: на вершинах влади коїться щось негаразд. «Мужик у змазаних чоботях», як він сам про себе говорив, «ввійшов у палац і гуляв по царських паркетах». Цими брудними чоботами він розтоптав вікову віру народу в чистоту й справедливість царського служіння. І тому, коли Распутіна було вбито, його смерть зустріли загальним піднесенням.
У книзі спогадів «Кінець Распутіна» князь Фелікс Феліксович Юсупов — безпосередній учасник змови й організатор убивства Распутіна — детально описує причини вбивства «старця» та всі події, що передували цьому.