У 1889 році художник, журналіст і один із теоретиків символізму Еміль Бернар написав невелику замітку, присвячену творчості Поля Сезанна. Багато років Бернар був шанувальником митця, але познайомився з ним особисто лише у 1904 році, зупинившись на місяць у Екс-ан-Провансі — рідному місті й місці сили Сезанна. Майже щодня Еміль Бернар відвідував Сезанна. Разом вони ходили на пленери й багато говорили про мистецтво. Спогадуючи ці зустрічі, а також перечитуючи листи, отримані від свого вчителя, Еміль Бернар і написав цю невелику книгу спогадів про великого художника.
У цій книзі не буде історій про зарозумілого дивакуватого ексцентрика, ким часто вважали Поля Сезанна люди, що його оточували; натомість нас чекає зустріч зовсім з іншим Сезанном: зворушливим і вразливим, який підписував свої листи Бернару «Ваш старий товариш» і до кінця своїх днів вважав себе невдахою, так і не досягнувши омріяної мети.