— Адель, мила, у нас тут проблема: другові треба підняти настрій. Наречена поїхала без квитка в обидва боки,— Михайло відривається від телефону й звертається до приятелів:— Брюнетка чи блондинка?
— Брюнетка! — вимагає Степан.
— Або блондинка. А двох можна?
— Аді, у нас очі розбіглися. Та якесь особливе для найкращого друга. О! Таке буває?
Михайло повертається до гостей: — У них є студентка з юрфаку, відмінниця. Чиста, як сльоза, в очах розум, попа — горішок. Займалася балетом. Або вона, або дві блондинки. У парі з девственницею не працюють. Соромиться,— голосно регоче. — Петь, ти ж Артема найкраще знаєш. Девственницю чи двох?
— Студентку,— Петро робить рух рукою, мовляв: «щоб усе горіло вогнем». — Ми вибрали дівчину, Аді. Туди перев’яжи її бантиком або посаді в коробку,— регіт. — Та-ак, подарунок же.