Коли ковчег почав аварійне скидання колоністів, мені двічі не пощастило… ні, тричі.
Перший раз, коли захисні руни Кел збили мою капсулу над забороненим Кругом.
Другий — коли вона розбилася неподалік від гробниці Білого Диявола.
І третій — коли я поліз у лігво пораненого найтвовка й знайшов там Зоряну Кров.
Інші Сходящі назвали б це удачею, але я скажу так: треба було не чіпати те, що погано лежить, тоді, гляди, залишився б нормальною людиною.
А тепер доводиться розгрібати всяке, бо в того, у кого є Скрижаль, Атрибути й Руни, — не просто земний колоніст у дуже дивному світі.
Тим паче, якщо в голові в нього чужий голос…