Вічність поглинула місцеве Сонце три оберти галактики тому.
На його місці — чорна діра з диском акреції, люди відкидають дві тіні, а життя можливе лише в Кругах, утворених гігантськими світлоносними Древами. За їх межами — крижаний холод і темрява, а на межі — Тінь, краї вічного заходу.
Тут мешкають дивні Сутності й ростуть незвичні Трави, які ніколи не бачили світла. Тут кишать Черви, що мріють з’їсти все живе, а трохи нечисленних розумних тільки й думають, як надягнути на тебе рабський нашийник.
Щоб повернутися до земного фрігольду, мені доведеться перетнути Землі Тіней наодинці. А точніше — не зовсім: Білий Диявол, що захопив моє тіло, робить речі, від яких навіть у місцевих кров стине в жилах.
Але, схоже, я почав розуміти. Убий першим — або помреш першим. Лише мертві вміють зберігати таємниці. Спочатку вдар, потім заговори.
Ах так, найголовніше він повторює найчастіше.
Важлива лише Зоряна Кров!