Вони несли на своїх багнетах свободу й щиро вважали себе миротворцями. Звичайні американські хлопці в камуфляжі та їхні командири, і командири їхніх командирів, і навіть найголовніший — той, що сидить у Білому домі — щиро дивувалися: чому «несвідомі» мешканці тоталітарних країн так відчайдушно воюють зі своїми «демократизаторами»? Адже їх бомблять і поливають напалмом лише задля їхнього ж добра, щоб вони долучилися до благ західної цивілізації. Але афганці й іранці, турки й росіяни вперто хотіли жити по-своєму й мали власну думку про те, що таке добре і що таке погане. І відстоювали свій погляд на світ, тримаючи в руках автомати Калашникова та ПЗРК на плечах. І навіть сил єдиної на Землі наддержави на все не вистачало. І ось тепер спалахнуло — у, здавалося б, давно умиротвореному Іраку…