Вони були солдатами. Американський підполковник Джеремі й капрал Протасофф, китайський розвідник Лі, козачий єсаул Іван Білий, єменський снайпер Махмуд. Їхні командири—президенти й аятоли—були певні: ще трішки, ще трохи… і довгоочікувана перемога над міжнародним тероризмом (американським імперіалізмом, ворогами ісламу, проклятими бандерівцями — підкреслити потрібне) буде здобута. Але в сучасній війні не буває переможців — є лише ті, хто програв. Виграє зазвичай хтось третій. Той, хто дивиться на війну збоку…
Епоха Розпаду тривала. Під свист куль і розриви високоточних снарядів світ упевнено котився в прірву. А солдати бились. Вони билися за Батьківщину. Кожен — за свою.