Антон Васильєв, командир окремого взводу розвідки й охорони, повернувся з війни живим і більш-менш цілим. Здавалося б, от воно — щастя: живи та радій. Та згодом з’ясувалося: його місце тут не тут, не під мирним цивільним небом.
Виявилося, що є лише одне місце у світі, де Васильєв може сказати: «Ось я і вдома». І таким притулком для нього стала Зона відчуження, де вічна осінь і немає тихих, безпечних куточків. Там триває нескінченна різанина й торг за дивовижні артефакти, де все пронизане вбивчою радіацією, де кожен другий — мутант, а кожен перший хоч і людина, але до зубів озброєна й смертельно небезпечна.
Та тільки тут, у Зоні відчуження, такий як Антон Васильєв може відчути биття життя у всій його повноті на відвойованому просторі. Той, хто шукає шлях до щастя, знайде друзів, справжнє кохання й розумних сильних ворогів тільки тут. Що ще потрібно для щастя воїну, який іде стежкою? Певно, лише це…