Що перше спаде на думку нашому сучасникові, який отямився в палаючому вагоні? Катастрофа чи теракт. А от хрін тобі — ні те, ні інше. Вітаю, чоловіче, ти потрапив!
Рівно на 70 років назад, під бомбардування німецької авіації.
На дворі 1941 рік, у кишені купа фантиків замість грошей і паспорт, за який запросто можуть поставити до стінки, у голові — уривки історичних знань і напівзабута військово-облікова спеціальність, здобута ще в Радянській Армії… І що тепер робити? Вириватися до Кремля до Сталіна, щоб розплющити йому очі на майбутнє, допомогти порадою, попередити, застерегти? Але до Сталіна далеко, а до стінки куди ближче — із панікерами й дезертирами тут не церемоняться…
Тож для початку спробуй просто вижити. А раптом вийде? А якщо пощастить зустріти на розбитій дорозі трактор СТЗ із зенітною гарматою — приєднуйся до розрахунку, приймай бойове хрещення, збивай «штуки» й «мессери», палі німецькі танки, тягни гармату по осінній багнюці власними плечима, вириваючись із «котла»… Але не надто сподівайся змінити історію — це понад людські сили.
Усе, що ти можеш, — розділити зі своїм народом спільну долю. І ще май на увазі: навіть якщо тобі пощастить вирватися з пекла фронту й повернутися назад у XXI століття — ти вже ніколи не станеш колишнім…