На потягах Великого кільця Півострова часто бачать хлопчика на ім’я Матю́ш, якого прозвали Їжики. Він сирота — тихий, самотній і сумний. Раз за разом катаючись колом, він слухає знайоме до болю оголошення станцій: у записі лунає мамин голос, що залишився в нього замість справжньої зустрічі. Але одного разу серед звичного переліку з’являється незнайома назва — «Якiрне Поле». І вимовляє її вона — мама. Тільки такої станції раніше не існувало. Матю́ш виходить на платформі й опиняється в місці, яке не схоже ні на одну з відомих зупинок — дивне й незрозуміле.