До серпня 1941 року СРСР програв війну.
Після розгрому Червоної армії в прикордонній битві Радянська Росія була приречена.
Росія мала впасти — ніби «колос на глиняних ногах».
Але Росія встояла. Росія вижила.
Бо, як казав Фрідріх Великий: «Замало вбити російського солдата — треба ще й повалити його».
Ця страшна, гірка й водночас світла книга — про тих, хто восени 41-го стояв насмерть.
Хто продовжував битися без жодного шансу залишитися живим.
Хто, навіть умираючи, так і не визнав себе переможеним.
Цей роман — про російських солдатів, живих і мертвих.
Про тих, хто навіть тієї згубної осені не зламався у м’ясорубці відчайдушних боїв,
не здався в кривавому пеклі оточень.
Про тих, хто переміг у безнадійно програній війні.