Серпень 1941 року. Розгромлена в прикордонних боях Червона армія відкочується на схід. Намагаючись відновити становище, радянське командування завдає контрударів по німецьких військах, що прорвалися. Ці відчайдушні, погано підготовлені атаки рідко досягали поставленої мети — ворог був надто досвідчений і сильний.
Але дивізії, що згоріли влітку 41-го у вогні самогубних контрнаступів, виграли для країни найголовніше, найдорожче на війні — час.
Ця гірка й світла повість — про мужність приречених. Про тих, хто стояв на смерть, не думаючи про славу й нагороди. Хто гинув, але не здавався. Хто бився за Батьківщину — і врятував її ціною власного життя.