Тихі глухі таїгові селища-привиди, яких не знайти на жодній карті. Щось, уміє виглядати як людина. Давні менкви й кули, що заводять мандрівників так, що ті зникають назавжди. Перед вами не просто страшні байки — це етно-хорор, напоєний уральським фольклором і холодною, гнітючою атмосферою.
У цій книзі зібрано історії, які затягують уже з перших сторінок: про поселення, загублені в непрохідних лісах. Хто мешкає в місцях, ніби викреслених зі світу, — люди чи ті, хто лише прикидається ними? Чи не ховаються в хащах менкви й кули, заманюючи випадкових мандрівників туди, звідки немає дороги назад? І чим пояснити вражаючу довголітність місцевих жителів?
Повіді тонко переплітаються між собою, відлунюючи уральським переказам. Для оповідей характерна загадкова, інколи лячна інтонація, а долі героїв перетинаються там, де цього найменше очікуєш. Можливо, саме так непомітно тягнуться нитки до нашого забутого минулого.
Це не просто збірка — це повноцінний етно-хорор, що відкриває таємниці уральської тайги та її давніх господарів, які під покровом лісів ніби кличуть нащадків згадати про себе.