— Хочеш його врятувати — то ти готова лягти зі мною? — цинічно усміхаюся. — О, яка любов!
— Я його дружина, Ворон, — з викликом дивиться мені в очі.
— А могла б бути моєю, — усередині все вкривається льодом.
— Могла б, — шипить, прожигаючи поглядом. — Якби ти з’явився в ЗАГСі, а не боягузно втік.
— Я дав тобі вибір, Іра! — у мені кипить лють, яку ледве стримую.
— Вибір?! — її погляд темніє, а губи зневажливо кривляться. — Я його зробила.
***
Після стількох років я відчуваю, як іскрить між нами повітря, як серце б’є по ребрах. І вона це відчуває. Ми не охололи одне до одного — просто наша любов перетворилася на взаємну ненависть. Вибачень не буде нікому.