— Ти виходиш заміж, — суворо каже батько. — Я вибрав тобі гідного чоловіка. — Чого? — мене ніби ляпасом дьоргає. — Але я не хочу заміж. — Подивися на себе, — він роздратовано фиркає. — Кому ти потрібна така «неповноцінна»? Поки молода — ще можна влаштувати, а далі? — він зморщується й відмахуються. — Це вже вирішено. — Мені всього вісімнадцять! За що ти так зі мною? — зрадницькі сльози все ж вириваються назовні. — Я ж не люблю його. — Я все сказав. За тебе вже сплачено калим. Немає шляху назад. — І я теж! — кричу я зло й тупаю ногою. — Я не вийду заміж проти волі! *** Мій світ, усі мої плани летять шкереберть. Очі затягує сльозами, а в пам’яті стоїть глузлива крива усмішка Ворона. Він єдиний міг мене врятувати, але став моїм згубленням.
ІСТОРІЯ ВОРОНА