Другорічник. Книга 8. Кроляча нора

Гнів — це бажання зла тому, хто засмутив. Спалахливість — це безчасне запалення серця. Засмучення — це неприємне почуття, що гніздиться в душі. Ірзитливість — це зручне схиляння вдачі та потворність душі.

Так сказав Іоанн Лествичник. І, так, гніватися — погано. Навіть дуже погано. Передусім для того, хто гнівається. Чи знав я про це? Звісно, знав. Та ось тільки вдіяти нічого не міг. Якщо вже в мені спалахало це полум’я, то горе тому, хто вчинив кривду. Горе. І на нього чекали плач і скрегіт зубів. Плач і скрегіт зубів. Страшні слова — від них навіть мороз ішов по шкірі…

Невідомий мені хлопець із зневажливою ухмилкою, який із такою легкістю образив незнайому йому дівчину, мабуть, заслуговував на те, щоб із ним гарненько поговорили, пояснили, у чому він неправий і чому нормальна, порядна людина не може поводитися так, чому це низько, чому це огидно й гидко.