Не вірте, що казки закінчуються по-доброму. Вони тягнуться темрявою. Навіть через кілька років після повернення з Наві сестри помічають у натовпі дивні тіні й білі очі. Мар’я ховається від самої себе в крижаний сон, в Анні з кожним разом залишається дедалі менше від людини. А крізь розколоте небо в світ живих тягнеться Навь. І коли Мар’я знаходить замість сестри в її тілі давню хтонічну істоту, їй залишається лише кликати на допомогу свій найбільший кошмар. Іти за зміями — сподіваючись, що ще хоч щось можна виправити.