Скажіть, хто повірив би, що я опинюся в іншому світі й займатимусь лікуванням, а потім ще й погоджуся стати вчителем? Але життя штука складна, цікава й непередбачувана. Ось і я, пан Воронов, який нещодавно повернув титул, починаю віддавати борги й продовжую розвивати свій клан у Російській імперії. Якщо вже дав слово — будь ласка, тримай його. Це мій принцип.
І нехай ніхто не заперечує, що з’явиться, ніби чорт із табакерки, новий університет і ректор. Ні, такого ніколи не буде, щоб у когось карти не сплутали. Знайдуться завидники та злопихателі. У тому числі принесуть несподіванки й друзі, і сама доля. Але відступати я не звик — ні перед панянками, ні перед лезом клинка, ні перед темним закляттям, ні при лікуванні смертельно пораненого пацієнта. Ніхто цього від мене не дочекається, цілі я досягну, і це не обговорюється…