Прагнучи впоратися з давньою хворобою, Оксана залишає роботу й їде в село до знахаря. Олександр же, розуміючи, що він збрехав про вміння знахаря, вигадує лікувальні процедури на ходу. Зустріч світанку, купання в росі, танці річкових ельфів, спілкування з тваринами — щось із цього, а може все разом, спрацьовує, і Оксана бачить дивовижний сон. Вона не може переказати його звичайними словами — народжується вірш, схожий або на молитву, або на закляття.
Звучить поняття «лабіринт часів». Згодом Оксані вдається увійти в цей стан і проникнути в свою генетичну пам’ять. Там вона стала свідчинею події, яка й стала причиною її хвороби.