Трійнята не за планом

«Мені потрібен мій син», — надменно каже незнайомець. — «Ви хочете найняти сурогатну матір?» Я намагаюся бути ввічливою, але він мене лякає. — «Зробити ЕКО в нашій клініці?» — «Шість років тому я здав біоматеріал у банк ЕКО. Наскільки я знаю, його використали для запліднення. Тепер ви повинні знайти мою дитину», — він недбало кидає пачку грошей на стіл. — «Ні, це конфіденційна інформація. Усе відбувається анонімно», — перебиваю його, не торкаючись грошей. — «Та й неможливо знайти малюка. Уявіть, скільки жінок зробили у нас ЕКО в той період!» — «І я в тому числі», — додаю про себе, згадуючи своїх трійнят. — «Усіх клієнток перевіримо. ДНК-тест проведемо, а з матір’ю я сам питання вирішу», — спокійно кидає він, а потім додає жорсткіше: — «Це мій єдиний кровний спадкоємець. Тому що тепер я… безплідний.»

*** Він на спір здав свій біоматеріал у банк ЕКО. Через роки прийшов до клініки й наказав мені знайти його дитину. Але я приховала, що сама виховую трійнят, зачатих від анонімного донора…