Колишній фізик, а нині інженер-будівельник Андрій Фомін випадково потрапляє з 2012 року в 1982. Того самого осіннього часу, коли помер Брежнєв і фактично завершилася ціла епоха в історії Радянської країни. Опинившись у власному тілі, лише на 30 років молодшому, Андрій не поспішає. Думка, що історію можна трішки підправити, хоч і спадає йому на думку, але наразі не є головною. Він просто хоче повернутися. Назад. У свій звичний час. І шанс на це є — та ще й непоганий. Адже там, у майбутньому, залишилися друзі, які теж прагнуть того самого.
Та втім, життя — річ складна. Увійти двічі в одну й ту саму річку й навіть не спробувати змінити її повільне плинення — майже неможливо. Але як саме ці зміни відгукнуться в майбутньому, герой роману не знає. Поки що не знає. Тим більше що й сам він не бездоганний. Не лицар на білому коні. А отже, він може помилитися на кожному кроці — сплутати, навіть ненароком, власні бажання. І тоді він зруйнує і своє особисте щастя, і життя людей, які йому близькі.