Він загинув, рятуючи пораненого на полі бою — щоб прийти до тями в такому ж пеклі, але тепер у 1941 році. Ті самі стрілянина, вибухи, біль і кров, тільки тепер із криком у спину кричать не «Руки вгору!», а «Хенде хох!».
Рефлекси хірурга й бійця проходять перевірку новим-старим часом: затискач — порятунок свого, постріл — смерть ворога. Так починається його нова стара Велика війна.