Тегеран-43. Безумовна капітуляція

За останні шістдесят років про конференцію керівників держав антигітлерівської коаліції в Тегерані написано чимало — але наважуся стверджувати: ніхто і ніколи не писав про цю подію так, як написано в цій книзі, чесно й відкрито, намагаючись розставити всі крапки над «і».

На жаль, до нашого глибокого розчарування, правда полягає в тому, що Радянський Союз на цій конференції не був рівноцінним партнером своїх західних «союзників» — нас туди запросили, щоб поставити нам завдання й визначити наші потреби в матеріалах, які дозволять виконати це завдання. І ВСЕ!

Нас просто найняли виконати конкретну роботу — незалежно від того, хотілося нам її виконувати чи ні, і без огляду на жертви, які ми понесемо в процесі виконання цієї задачі. На наші жертви — і на Рузвельта, і на Черчилля — БУЛО ПО…! Як би прикро не було це усвідомлювати всім тим, хто вважає, що СРСР у ТУ війну був самостійним гравцем…

І на завершення — цитата з щоденників Олександра Довженка — людини, котра далеко в 1943 році вже знала, яким буде світ через пів століття: «…Будуть обмани, зради, продажність, дипломатичне розгульне лицемірство, і безліч подій у жорстокому 44-му році. Полетить Гітлер зі своїм гітлеризмом у трубу, випливуть інші німецькі пси, укладуться угоди з англо-американськими туза́ми, і стане перед радянським великомучеником-воїном на Заході димова отруєна завіса — таку ні пройти, ні проїхати. І буде багато смутку через несправедливість і багато страждань та життєвих труднощів після нечуваної щедрості нашої на кров і смерть у Великій Вітчизняній війні».

Сьогодні ми чітко бачимо ту димову завісу, про яку говорив великий українець — за нею «інші німецькі пси» (і не лише німецькі — таких псів нині в Європі повно й навіть із перебором!), що сторгувалися з «англо-американськими туза́ми», створюють новий міф про Другу світову — міф, у якому Радянський Союз є одним із двох її ініціаторів (поки, щоправда, другим номером — але зачекайте, ще не вечір! Завтра ми будемо її ЄДИНСТВЕНІМИ винуватцями!)

І саме для того, щоб ця підла й огидна брехня не одразу опанувала розум слабких людських дітей — і написана ця книга. І не важливо, що її прочитають від сили десять тисяч людей — важливо, що ці десять тисяч людей уже ніколи не стануть частиною багатомільйонного стада «споживачів», які покірно жують ідеологічну жуйку, постачену їм у приготовленому й упакованому вигляді нашими ворогами!

І я вірю в те, що ці десять тисяч людей із відкритими очима — завжди будуть сильніші за десятки мільйонів живих мерців, які покірно змикають повіки й погоджуються визнати брехню за правду.